Коли Марійці було сім років, вона найбільше любила сидіти на старій дерев’яній лавці біля бабусиної хати й дивитися в небо. Їй здавалося, що хмари — це не просто хмари, а великі білі кораблі, які пливуть туди, де здійснюються мрії.

Коли Оксана виходила заміж за Андрія, їй здавалося, що попереду в них буде звичайне, але щасливе життя. Вона не мріяла про розкіш, дорогі подорожі чи будинок із панорамними вікнами. Їй хотілося простого: щоб удома було тепло, щоб чоловік приходив з роботи не чужою людиною, щоб у вихідні вони разом пили...

Коли я виходила заміж, усі казали, що мені пощастило. У нього була хороша робота, власна машина, охайний вигляд і вміння гарно говорити. На людях він був уважним, усміхненим, спокійним. Моя мама раділа, подруги трохи заздрили, а я була певна, що нарешті знайшла своє тихе жіноче щастя.

Іноді нам здається, що саме дорослі вчать дітей, показують їм світ, підтримують, оберігають і пояснюють, як правильно жити. Але буває й навпаки. Буває, що саме дитина стає тим світлом, яке витягує дорослого з темряви. Саме так сталося в житті Олени.

Коли я виходила заміж за Олега, мені здавалося, що я витягнула щасливий квиток. Він був уважний, спокійний, працьовитий. Я щиро вірила, що попереду в нас буде тепле сімейне життя, затишний дім і взаємна підтримка. Але я навіть уявити не могла, що найбільшим випробуванням у моєму шлюбі стане не брак грошей,...